Понеділок, Червень 18

Чому маленькі діти не сплять вночі? Відповідь ця у двох словах – вони не мусять цього робити

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr +

Всі батьки малюків переживають, чому ті не сплять вночі. Безперервний, нормальний нічний сон уже став Святим Граалем у питанні виховання дітей.

Так, деяким людям пощастило настільки, як і Гвінет Пелтроу – їх діти сплять цілу ніч, але для більшості батьків така ситуація – недосяжна мрія.

Можливо, саме тому тема дитячого неспання – найпопулярніша на форумах в Інтернеті. Вся книжкова і журнальна індустрія експлуатує людей, втовкмачуючи  їм голову: ти – хороший батько, якщо твоі діти міцно сплять вночі.

Настав час зруйнувати цей міф. Ось кілька фактів про те, як повинні спати діти.

1. Чому діти прокидаються вночі? Так закладено природою

Пітер Флемінг, професор педіатр із університету Брістоля, говорить, що думка, що діти повинні спати цілу ніч, з’явилася тільки в ХХ столітті. Насправді майже всі діти прокидається вночі і це є нормальним явищем.

«Наші малюки не створені природою для того, щоб надто довго спати. Якщо вони багато сплять – це не дуже добре. Немає жодних доказів того, що дитина, котра добре спить – це обов`язково здорова дитина» – каже він.

І додає: «Мабуть, це не та річ, про яку хотіли б чути більшість батьків».

2. Насправді, ніхто не спить цілу ніч, навіть дорослі

Дарсія Нарваез, професор психології з університету Нотер-Даму, переконує, що безперервний 8-ми годинний сон у дорослих – це міф. Люди можуть вірити у те що, вони сплять цілу ніч, але це не так.
«Люди рідко сплять цілу ніч, не прокидаючись. Але наш мозок влаштований таким чином, що ми забуваємо про це. Погляньте на всю історію людства: чому люди до ХХ століття, до того, як з’явилася електрика часто працювали вночі? Природа створила людей так, щоб вони могли спати невеликими проміжками часу протягом доби. Так було б безпечніше для нас, якщо б ми жили у непрохідних хащах. Мисливці спали кілька раз на добу ще до виникнення цивілізації.

3. Людські дитинчата повинні знаходитися в набагато тіснішому зв’язку з батьками, ніж тварини, їм дуже потрібно відчувати поряд маму

«Люди після народження, зазвичай, відстають в розвитку від інших ссавців на 9-18 місяців, – говорить Нарваез. – Інші тварини вже починають ходити та самостійно харчуватися, а наші діти такого не вміють. Ви хочете, щоб ваша дитина була спокійною від народження, але її мозок розвинутий лише на 25% в порівнянні з вашим. Вона не може контролювати своїх емоцій та потребує постійного догляду та уваги.

4. Діти, котрі прокидаються більше за інших, зазвичай, мають вищий рівень інтелекту та вирізняються кращим фізичним здоров’ям

Флемінг переконує, що за даними багатьох досліджень ті діти, що були дуже неспокійні в дитинстві, коли починають дорослішати мають вищий рівень IQ.

Нарваез додає: чим більше уваги сонна дитина отримує від батьків вночі, тим більше зрілішою психологічно вона виростає. Найвірогідніше, що такий малюк виросте емпатом, хорошою людиною, яка здатна співпереживати, вона виросте дисциплінованою та відповідальною.

5. Діти мають набагато коротший цикл сну, аніж дорослі

Дорослий цикл сну, як правило, має 90-хвилинну тривалість. Спочатку ви спите «швидким» сном, а потім занурюєтесь у «глибокий», через півгодини – знову «швидким».

Діти так не сплять, – говорить Флемінг. У новонароджених цей цикл – 60-хвилинний. Тому якщо вони крутяться в ліжечку та постійно прокидаються – це абсолютно нормально.

6. Батьки завжди мусять реагувати на дитячий плач, навіть, якщо вони плачуть тихо

Одне дослідження, котре провели у 2011-му році, продемонструвало, що своєчасна реакція батьків на дитячі сльози дуже важлива для її психічного та навіть фізичного здоров‘я. Батьки, які хочуть навчити дитину не плакати, мають зрозуміти, що для малюка істерика – це надзвичайний стрес.

Нарваез пояснює: «Ви можете вважати, що не звертаючи увагу на дитячий плач, ви навчите її не плакати.
Але поки дитина кричить, в її маленькому тілі дуже швидко накопичується гормон кортизол – гормон стресу. Щоб заспокоїтись, дитині потрібна правильна реакція на стрес – побачити маму та відчути її подих.
Якщо батьки не приходять вчасно, симпатична нервова система дає мозку сигнал: «Борися або втікай».
Це така глибока та первинна реакція на відчуття відсутності безпеки. Мозок сприймає це так: “Потрібно почати кричати голосніше. Якщо ні до кого не докричусь – помру”. Тому якщо ваша дитина кричить «без причини», знайте: вона відчуває себе так, наче скоро помре. Деякі діти кричать так, що аж синіють. Це реакція тіла на вказівки парасимпатичної системи: треба економити енергію, таким чином, знижувати температуру тіла. Така крайня реакція організму перекладається так – мобілізуватися для того, щоб не померти.

7. Діти можуть спати вдень та прокидатися вночі для того, щоб переконатися, що ви поряд

«Діти зазвичай полюбляють спати впродовж дня, а з 6 години вечора до півночі якраз не спати, а гратися – в той найкращий час, коли вони перебувають під пильною увагою батьків», – говорить Флемінг.

«Ми говоримо зараз про природне програмування. Коли діти знаходяться під наглядом обох з батьків, вони одержують біологічну перевагу: двоє годувальників подвоюються шанси на виживання. Дитина свідомо та правильно обирає для себе такий графік неспання. І її зовсім не хвилює те, що такий режим не підходить під ваш графік».

8. Діти не мусять спати окремо від батьків, а особливо – в іншій кімнаті

Флемінг пропонує повернутися до еволюції людської  історії. Тисячі років тому малюки завжди знаходилися у тісному контакті зі своїми батьками: спали між ними в печері, а в день матері носили їх на собі.

«Я багато часу провів у Африці й інших країнах, де вважається нормою носити на собі своїх чад. Вони постійно знаходяться з мамою, сплять і граються за розкладом, під рукою завжди тепле мамине молоко. І це – найкращий спосіб виховання, зовсім не треба завжди сидіти з дитиною вдома.

Флемінг ще додає: існують докази, що синдром несподіваної дитячої смерті найчастіше трапляється з тими дітьми, які спали окремо від своїх батьків.

9. У всьому світі діти у перший період свого життя сплять зі своїми батьками

Це абсолютно логічно: вони потребують постійного контакту з батьками і дуже засмучуються, коли його не отримують.

Флемінг стверджує, що звичка спати в одному ліжку зустрічається набагато частіше у світі, ніж про це думають мешканці американських та європейських міст.

«Думка, що маленька дитинка мусить мати своє окреме ліжечко – це ненормально, взагалі безглуздо», – говорить він. І додає: «500 тисяч років тому 90% відсотків маленьких діточок спали, притулившись до батьків.

Звісно, батьки, які змушені ходити на роботу, не можуть забезпечити повсякчасного тактильного контакту дітям. Тут треба йти на компроміс. Але Флемінг наголошує: поки ви вдома – приділіть дитині якомога більше уваги. Це найкращий спосіб виховати розумних, самостійних та організованих дітей.

Можливо, ці слова стануть для вас певним розчаруванням, але для дітей природньо, день за днем, ніч за ніччю випробовувати вас на витривалість.

Малюки налаштовані на те, що всі їх потреби мама або хтось із родичів відразу задовільнить. Вона повинна бути поруч усю ніч. І це – найменше, що ми можемо для них зробити.

Флемінг підсумовує: «Треба пам’ятати, що наше суспільство розвивається набагато швидше, ніж біологія. Біологічна модель життя, яку використовували наші предки півмільйона років тому, працювала у справі виховання дітей набагато краще, ніж її сучасний аналог.

Не забувайте про те, що ігноруючи свою дитину, ви завдаєте їй лише болю та страждання.

Фото заголовку
Переклад Тутка за матеріалами

Share.

КОМЕНТУВАТИ