Вівторок, Грудень 18

Не створи собі кумира: 20 “зрад” і “перемог” Олександра Усика

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr +

Українці в соцмережах і далі ламають списи навколо бою Олександра Усика й Мурата Гассієва. Говорять, звичайно, не про бокс, а про політику.

Для одних кримчанин – герой, завдяки якому в столиці країни-агресора піднявся синьо-жовтий прапор і зазвучав гімн “Ще не вмерла”. Інші обурені обіймами українського боксера з росіянином та самим проведенням бою за звання абсолютного чемпіона в Росії – відповідно, продовженням кампанії “нівелювання війни” між РФ та Україною. Знаходяться й такі, хто разом із російськими пропагандистами дякує Олександрові за “зближення братніх народів”.

Український чемпіон уже не вперше спричиняє і палке захоплення собою, і гірке розчарування.
“Новинарня” зібрала найгучніші навколополітичні епізоди з його біографії.

1. “Перемога”. Липень 2012-го:


Лондонська літня Олімпіада 2012 року стала трампліном для нового покоління українських боксерів. Бійці, що мали виступати на олімпійському ринзі, здивували публіку що до початку Ігор. Двоє спортсменів – Олександр Усик та Денис Берінчик – вистригли на голові козацькі чуби. Це був яскравий та несподіваний для тодішнього українського спорту жест.

Особливо цікавим виглядало те, що Усик – із Криму, уродженець та мешканець Сімферополя, а Берінчик – із Донбасу, тобто із регіонів, які традиційно вважалися “найменш українськими”.

2. “Перемога”. Серпень 2012-го:

У Лондоні “козаки” виправдали найкращі сподівання: Олімпіада-2012 стала тріумфальною для української боксерської школи: п’ять медалей, із яких дві – золоті.

На думку фахівців, найкращу техніку на ринзі показав Василь Ломаченко, проте левову частку уваги ЗМІ та публіки зібрав інший чемпіон – 25-річний Олександр Усик у вазі до 91 кг. Всім запам’яталися чуб, тату з тризубом, демонстрація трибунам напису “Ukraine” на майці та, звичайно, “фірмовий номер” українця – переможний гопак на ринзі.

Oleksandr Usyk of Ukraine, dances after winning against Clemente Russo of Italy, after their heavyweight 91-kg gold medal boxing match at the 2012 Summer Olympics, Saturday, Aug. 11, 2012, in London. (AP Photo/Patrick Semansky)

Українським танцем завершував виступи і Денис Берінчик, проте його помічали менше. Може, дещо забракло артистизму. А може тому, що взяв срібло, а не золото, через що його гопак у фіналі виявився трохи сумним.

Того літа фото Усика почало з’являтися на аватарках українців у соцмережах, у патріотичних пабліках та на демотиваторах.

Країна отримала нового героя, новий символ вітчизняного спорту та нове обличчя українського Криму.

3. “Зрада” мимоволі. Жовтень 2012-го:


В Україні на всю царювали Янукович і “донецькі”. Наближалися парламентські вибори, й основні політсили намагалися використати зірок спорту для агітації. Не стали винятком і наші боксери-олімпійці, зокрема Олександр Усик. Спочатку вони “засвітилися” на майстер-класі в Донецьку на тлі символіки правлячої Партії регіонів.

Усик при цьому запевняв, що про політичний підтекст заходу чемпіони не знали.

“Ми спочатку хотіли встати й піти, але залишилися з поваги до тієї молоді і дітей, які прийшли з нами поспілкуватися. Вони (діти – “Н”) не винні, що все так сталося”, – заявив він журналістам.

4. “Зрада”. Жовтень 2012-го:

Наведений вище коментар чемпіона виглядає дивним і нелогічним на тлі того, що відбулося далі. Згодом українці побачили Усика в агітаційному ролику бізнесвумен Галини Гереги, яка йшла в депутати. Формально Герега балотувалася як самовисуванець, проте всі розуміли, що це – кандидат від тодішньої “регіональної” влади.

“Просто допомагає спорту, дітям, людям. Це дуже добре… Нехай у неї вийде все те, що вона робить. І це золота людина”, – заявив Усик.

Для багатьох шанувальників боксера це стало першою “гіркою пігулкою”.

На той час Герега була секретарем Київради – фактичним її керівником від “Регіонів” замість усунутого мера Черновецького. В окрузі №215 на Троєщині кандидатці влади протистояв висуванець об’єднаної опозиції. “свободівець” Андрій Іллєнко. Герега не змогла перемогти, навіть застосувавши грубі фальсифікації при підрахунку голосів.

5. “Зрада”. Жовтень 2012-го: знову “Регіони”

Наступного дня після голосування 28 жовтня 2012 року Усика побачили в головному офісі Партії регіонів. Цього разу – без жодних виправдань про “випадковість”.

Фото: Мустафа Найєм

“Я підтримую владу, уряд і Партію регіонів. Для мене це важливо”, – пояснив спортсмен.

Партія Януковича посіла перше місце з 30% голосів у багатомандатному окрузі.

6. “Перемога”. Листопад 2013-го:

Після Лондона чемпіон виступав за команду “Українські отамани” в аматорській лізі World Series Boxing, а далі – очікувано пішов у професіонали.

І там Усик дотримувався образу, який всі побачили на Олімпіаді, та доповнював його новими елементами. Окрім патріотичних футболок та одягу з орнаментом “під вишиванку”, в боксера з’явилася ще одна візитівка: вихід на ринг під пісню “Їхали козаки” гурту “Тінь Сонця”.

У колективу було чимало фанатів і доти, але завдяки Усику з творчістю Сергія Василюка і його “Тіні Сонця” познайомилися мільйони.

7. “Перемога”. Квітень 2014-го:

“Чий Крим?” – це питання з березня 2014 року ставили перед кожною публічною особою, пов’язаною з окупованим РФ півостровом. Щодо позиції Усика, враховуючи його імідж, ніхто не мав сумнівів.

“Я не боюся їхати в Сімферополь і переїжджати в інше місто не збираюся. Тут мій дім, тут народилися діти. І паспорт я міняти не збираюся. Я українець, а Крим – це Україна”, – заявив боксер наступного місяця після “псевдореферендуму”.

8. “Зрада”. Жовтень 2014-го:


Минуло півроку, й Олександра Усика побачили на одному заході головою окупаційної адміністрації півострова, один з організаторів анексії Криму Сергієм Аксьоновим – колишнім кримінальним авторитетом на прізвисько “Гоблін”. Це було відкриття боксерського турніру в Сімферополі.

9. “Зрада”. 2014:

Відомо, що мати Усика 2014 року прийняла громадянство Росії. Громадянство РФ (російське свідоцтво про народження) має також молодший син боксера Михайло.

Щоправда, за зізнаннями українських резидентів Криму навіть із числа політичних активістів, живучи на півострові, неможливо отримувати належні соціальні послуги без документів Росії (хоча б зі збереженням українських).

10. “Зрада”. Квітень 2015-го:

Після відкритого тренування перед боєм проти росіянина Андрія Князєва, що відбувся у квітні 2015 року в Києві, Олександр Усик відмовився відповідати на політичні питання.

“Ну навіщо вам політика? Шлях спортсмена – це війна в рингу. Це протистояння сили, кулаків. Навіщо ви лізете в саму попу? Я нічого не розумію в політиці, і нічого з цього приводу сказати не можу…
Хочу також попросити вболівальників, щоб вони спокійно ставилися до Андрія, і якщо ви плюєте в нього, то плюєте і в мене”, – заявив Усик.

Він нокаутував Князєва у восьмому раунді. Після бою на рингу київського Палацу спорту боксери обнялися: на плечах в Усика, традиційно, був прапор України, у росіянина – триколор.

11. “Перемога”. Листопад 2015-го:

Неодноразово Олександр Усик засвідчував підтримку українським військовим, конкретно – прикордонникам. Він сам служив у ДПСУ та пишається приналежністю до “зелених беретів”.

Приїжджаючи до прикордонників восени 2015 року, зокрема в зону АТО, Олександр Усик показово тренувався, водив БТР, проходив смугу перешкод, готував їжу.

Надалі, у 2016 році, Усик приїздив на Донеччину ще.

Боксер Олександр Усик із прикордонниками Краматорського загону ДПСУ

“Заслужений майстер спорту, олімпійський чемпіон, чемпіон світу та Європи, багаторазовий чемпіон України, до своєї професійної кар’єри був членом спортивної команди Держприкордонслужби. Справжнім товаришем прикордонників він залишається і по цей день. Неодноразово виходячи на арену після перемоги в поєдинку, Олександр з гордістю одягав зелений берет”, – рапортувала прес-служба ДПСУ у травні 2016-го після дружнього візиту Олександра в гості до Донецького й Краматорського прикордонних загонів.

Зокрема, він завітав до навчального закладу, яким опікується Краматорський загін, і відкрив у школі спортивні змагання в рамках патріотичного виховання молоді.

12. “Зрада”. Грудень 2015-го:

Із часом козацько-патріотичної естетики в образі боксера значно поменшало. Судячи з футболки, яку Усик вперше публічно вдягнув перед та після бою в грудні 2015 року, в нього з’явився новий кумир – князь Олександр Невський, святий московського православ’я, потужна “духовна скрепа” Російської держави, переможець телепроекту “Имя Россия” (аналог наших “Великих українців”).

Пізніше кримчанин присвятив дню пам’яті князя пост в “Інстаграмі”.

13. “Зрада”. Лютий 2016-го:

Ще одна “скрепа” “русского мира”, шанувальником якої виявився Усик – святкування 23 лютого, “Дня защитника отечества” в РФ.

14. “Перемога”. Лютий 2016-го:

За українську символіку в Криму можуть побити, можуть і посадити. Певно, боксер Олександр Усик не боїться ані першого, ані другого, тож іноді гуляє в рідному Сімферополі у спортивному костюмі олімпійської збірної України.

15. “Зрада”. Квітень 2016-го:

Під час тренування збірної України з боксу на олімпійській базі в Кончі-Заспі Усик дав одне з найбільш скандальних інтерв’ю. Запитання журналіста про свій патріотизм він сприйняв із роздратуванням.

“Люди висмикують із контекстів то, що я роблю, щоб показати себе. Вони кричать “Слава Україні”, а як вони її прославляють? Ніяк. Вони країну тільки заганяють в глухий кут. Просто живіть, і в кожного має бути почуття людини… На даний момент з’явилося дуже багато великої рогатої худоби, споживачів, а не виробників”, – сказав спортсмен.

А головне – він заявив, що не поділяє російський та український народи, бо вони – слов’яни.

16. “Зрада”. Квітень 2016-го:

Вийшовши на дев’ять професійних поєдинків поспіль під пісню “Їхали козаки”, Усик вирішив знайти для себе нову композицію – іншого гурту, а не “Тінь Сонця” (той, до речі, прямо асоціюється з українською правою ідеологією, зокрема завдяки пісні “Меч Арея”).

Пояснення мотивів вийшло доволі плутаним. З одного боку, боксер заявив: пісню “Козаки” “Тіні Сонця” обрала як неофіційний гімн футбольна збірна України на Євро-2016, а він не хоче повторювати за кимось. Проте водночас чемпіон зневажливо назвав авторів “Козаків” “комерсами” за бажання отримати роялті.

“Треба бути або творчою людиною, або заробляти гроші”, – сказав Усик.

На думку більшості ЗМІ, а також музикантів “Тіні Сонця”, справа якраз у небажанні спортсмена платити за використання пісні.

До речі, роялті мав би отримати не гурт, а автор пісні Кирило Момот, який не має відношення до “Тіні Сонця”.

Зрештою на бій із Кшиштофом Гловацьким у вересні 2016 року Усик виходив у супроводі пісні “Сам собі країна” (“Не стидайся – то твоя земля”) у виконанні Олександра Пономарьова.

17. “Зрада”. Липень 2016-го: “Крим – це Крим”

Позиція Олександра Усика щодо Криму, висловлена у 2014 році, неабияк дратувала окупантів. Наприклад, після того, як українець переміг росіянина Князєва, керівник кримського відділення партії “Справедлива Росія” Олександра Юр’єв запропонував або не пускати цього “баламута” (Усика) на півострів, або притягнути до кримінальної відповідальності.

Невідомо, чи подіяла на Усика ця обставина, чи щось інше, але у 2016-му на запитання про приналежність півострова він видає фразу, що стала мемом: “Крим – це Крим”.

Форма відповіді спонукала до того, що журналісти знову поверталися до цього питання. Проте боксер заявляв, що не є папугою, аби “повторювати по сто разів”.

“Прапор піднімається український, гімн грає український – ось моя відповідь вам, провокатори”, – додав він у 2018 році, назвавши подібні питання “собачими”.

Тоді ж Усик повідомив, що вже близько року живе з родиною в Києві, а в Сімферополь зрідка їздить – у гості до кумів, до “коріння” та ін.

18. “Зрада”. Січень 2018-го:

Олександр Усик – православний християнин, який останнім часом дуже чітко це підкреслює, при цьому – вірянин УПЦ Московського патріархату.

У день свого народження, 17 січня 2018 року, він зустрівся з предстоятелем цієї конфесії – митрополитом Онуфрієм, який є одним із найяскравішим представником проросійської лінії в УПЦ. Боксер разом із тренером та дружиною завітав до резиденції Онуфрія в Києво-Печерській Лаврі та подарував підписані рукавички.

Випадково чи ні, але сталося це під час гучного “іграшкового” скандалу навколо УПЦ МП, коли ця церква потребувала публічної підтримки.

19. “Перемога”. Липень 2018-го:

“А ми браття, як соколи,
В вольнім виросли краю.
Не дамо свій край нікому,
Краще згинемо в бою”, – під композицію Василя Жадана з назвою “Браття” Олександр Усик вийшов на ринг московського спорткомплексу “Олімпійський”.

Прозвучав гімн України. Синьо-жовтий прапор піднімав і сам Усик, і багато глядачів у залі.

У 12-раундовому бою кримчанин, якого представили як жителя Києва, за рішенням суддів беззаперечно переміг росіянина Мурата Гассієва і став найтитулованішим українським боксером – бо в “обєднавчому” бою не лише виграв фінал World Boxing Super Series, а й зібрав усі титули у своїй ваговій категорії – першій важкій, “крузервейт”, – додавши до поясів WBO та WBC звання IBF, WBA та The Ring.

“Український гімн, який пролунав сьогодні у Москві на весь світ, – це символ нашої боротьби, наближення нашої перемоги. Україна пишається тобою!” – написав у “Фейсбуці” президент Петро Порошенко, вітаючи Усика.

“Україно, миленька, рідна, дякую тобі за підтримку!” – скаже Сашко в роздягальні.

20. “Зрада”. Липень 2018-го: “нівелювання війни” і російський кримінальний реп

Початково фінальний бій World Boxing Super Series планувався в Саудівській Аравії. Однак згодом Росія перетягнула фінал на свою територію – вочевидь не без політичних міркувань.

За оцінками багатьох коментаторів, спортивний поєдинок українця і росіянина в Москві став продовженням російської політики на демонстрування відсутності конфлікту між двома народами. Мовляв, війна на Донбасі лише “громадянська” – на цьому щоразу наголошує й Путін. А в Росії українцям нічого не загрожує, навіть якщо співатимуть гімн і підніматимуть прапор.

Команда Усика теоретично могла вплинути на визначення місця проведення бою, однак заявила, що не надає цьому принципового значення. Відтак усі три бої WBSS Усик провів у гостях.

Крім українського прапора, покровителем Олександра був руський князь (МП) Олександр Невський на футболці.

Після перемоги українець похвалив та обійняв Гассієва, закутаного в прапори Росії й Північної Осетії. Кримчанин подякував Боженьці, “Оліймпійському””, “всім людям, землякам і Москві-2018”.

Бам! Батя в здании!” – вигукнув Усик, не стримавши емоції. Це російський мем, цитата із реп-композиції виконавця МС Хованського, що сповнена кримінального жаргону і нецензурної лексики.

Загалом, за весь час виступів під українським прапором він так і не заговорив українською мовою.

Отже, за шість років Олександр Усик став національним символом та водночас чи не найбільш суперечливою фігуру вітчизняного спорту. Він завзято формував патріотичний імідж, а тепер запевняє, що його не так зрозуміли. Робить політичні заяви та жести – і обурюється, коли його питають про політику. Агітував за кандидатів у нардепи – проте заявляє, що цікавиться лише чистим спортом.

Яскравий приклад стрімкої зміни поглядів та світосприйняття Усика – ситуація з татуюваннями. У 26 років (далеко не підлітковий вік) він з азартом “забиває” тіло написами й малюнками, а в 31 – каже, що це було зроблено “по дурості” й він виведе тату, коли матиме час.
Складається враження, що він був би радий так само “стерти” більшість із того, що наговорив раніше. Але слова, якщо їх говорить зірка такого рівня, “вивести”, наче тату, неможливо. Виходить лише “набити” щось нове зверху – і, як і з татуюваннями, результат не завжди вдалий.

Спорт сьогодні – це, звичайно, і політика також. Тому не варто забувати: спортсменам властиві ті самі слабкості, що й політикам.

Вражені олімпійським гопаком українці хотіли знайти в міцному хлопці з Сімферополя чергового супергероя, який і суперників у нокаут відправляє, і правильні речі говорить, і по-своєму “воює” за український Крим.

Якби Усик не наговорив всілякого – не виключено, що мав би президентський рейтинг не менший, ніж у Зеленського з Вакарчуком. Але класний боксер – не супергерой і не національний пророк.

Великий Мухаммед Алі розхвалював Брежнєва та був у захваті від СРСР, пророкуючи йому величне майбутнє. Що не завадило тій державі померти набагато раніше, ніж сам Мухаммед Алі.

Перефразовуючи самого Усика, можна сказати, що боксер – це боксер. Зі своїми людськими слабкостями й помилками. І робити з нього політичний символ – політична помилка.

Автор: Едуард Андрющенко / novynarnia.com

Новини партнерів:
Share.

КОМЕНТУВАТИ